Напередодні відбулося засідання Sport&Business Club — першого закритого клубу в Україні, який поєднує спортивні організації та менеджмент із бізнесом для спілкування, комунікації, обміну досвідом та створення спільних проектів, а також розвитку спортивних подій в Україні.

Цього разу перед учасниками клубу виступили Міністр молоді та спорту та президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт та президент УПЛ Євген Дикий.

Це стало навіть не несподіванкою - повним шоком для представників інших країн нашого континенту. Як ми, у країні, що воює, зуміли так підготуватися і настільки добре виступити на Євроіграх, - зазначив Вадим Гутцайт. - З одного боку, ми посіли те ж третє місце, що й на попередніх Євроіграх-2019, з іншого боку, вибороли набагато більше золотих медалей. Вважаю, це величезний іміджевий успіх нашої країни. І в першу чергу він пов'язаний з тим, що нашим атлетам за кілька тижнів після повномасштабного вторгнення дозволили продовжити займатися своєю справою. Боротися за перемогу на спортивному фронті та прославляти нашу країну на міжнародній арені”.

Кілька разів під час свого монологу Вадим Гутцайт згадав і про своє сумісництво та озвучене раніше бажання піти у відставку з посади міністра. “Так, я хочу зосередитись на роботі в НОК. Хочу піти з посади Міністра молоді та спорту України. Коли це відбудеться? Давайте трохи зачекаємо. Я справді цього дуже хочу”, - з усмішкою додав Гутцайт.

На жаль, сезон 2022/23 зіткнувся з величезною низкою організаційних проблем. Не вдалося провести матчі в усіх регіонах країни, зі зрозумілих причин - на чільне місце при організації будь-якого матчу апріорі ставиться питання безпеки. Крім того, навіть фактор війни не об'єднала керівників клубів, у яких залишилися свої інтереси, зокрема, у питаннях телетрансляцій та єдиного пулу.

Від повномасштабного вторгнення до 3-го місця на Євроіграх

Зокрема, Вадим Гутцайт розпочав свій виступ із спогадів про перші дні повномасштабного вторгнення, кінець лютого – початок березня. На початку війни, коли доля української держави загалом висіла на волосині, частина наших спортсменів пішла на фронт, захищати батьківщину з автоматом у руках, а частина - вирушила за кордон, де в спокійних умовах готувалася до нових змагань. “Ми чудово розуміли, що спортсмени, окрім захисту Батьківщини у прямому розумінні цього слова, з автоматом у руках, повинні ще постійно нагадувати світу про те, що українська держава є, продовжує існувати, на найвищій міжнародній арені, найпрестижніших змаганнях. І за кілька тижнів після початку вторгнення я про це почав говорити на засіданнях Кабміну, зокрема, у присутності нашого Президента Володимира Зеленського. Ми, у Мінмолодьспорту, постійно намагалися донести свою позицію щодо важливості участі наших атлетів у змаганнях на найвищому рівні. Те, що росіян та білорусів виключили зі всіх змагань уже наприкінці лютого – чудово. Але ми самі мали брати участь. До речі, про МОК, який пролобіював заборону на участь у змаганнях росіян наприкінці лютого 2022-го року. Я багато спілкувався на той час із президентом МОК Томасом Бахом, особисто запросив його з візитом до України та влітку він приїхав. Була зустріч із Зеленським, ми йому повезли до Бучі. показали цю страшну трагедію. І, вважаю, головне - ми досягли того, що Президент підписав указ про участь спортсменів у міжнародних змаганнях”.

З того часу, вже більш ніж за рік українські спортсмени дуже багато досягли на спортивних майданчиках. Так, 24 лютого розпочалася повномасштабна війна і саме на цьому тлі мали виступати українські спортсмени на Паралімпіаді. І не просто виступили, а показали свій найкращий результат в історії, здобувши 11 золотих нагород. Загалом в активі українців – 29 медалей. Далі були ціла низка яскравих ігор національної збірної України з футболу, сенсаційний успіх київського “Динамо” у матчі з міцним середняком Старого світу турецьким “Фенербахче” у кваліфікації Ліги чемпіонів та приголомшливий виступ донецького “Шахтаря” у груповому турнірі ЛЧ, де розкрився , що нині грає в “Челсі”.

Не можна не згадати і про нагороди легкоатлетів – Ярослави Магучих, Марини Бех та Андрія Проценка на чемпіонаті світу. До речі, Андрій Проценко із початку війни близько 40 днів пробув в окупації у Херсоні. Йому дивом вдалося вибратися звідти ще до визволення міста українською армією та поїхати на чемпіонат світу. До речі, загалом Україну покинули і зараз перебувають за кордоном понад 40 тисяч українських атлетів. Це як ті, які перебували за кордоном до початку повномасштабного вторгнення, так і ті, що виїхали через війну. “Війна змусила багатьох залишити рідну домівку. Я дуже вдячний усім національним олімпійським комітетам, які дали притулок нашим спортсменам і надали їм можливість тренуватися, - зазначив Вадим Гутцайт.

Також золотими нагородами на чемпіонаті світу може похвалитися і представниця веслування на байдарках та каное Людмила Лузан.

Зрештою, влітку 2023-го збірна України блиснула на Європейських іграх у Кракові, де посіла 3-тє місце у загальнокомандному заліку.

Боремося за недопуск РФ та РБ на Олімпіаду

Наразі головне завдання НОК України, Мінмолодьспорту та української держави загалом, на думку Вадима Гутцайта, боротьба за недопуск атлетів Росії та Білорусі на Олімпіаду до Парижа-2024. “У зв'язку з цим ми дуже вдячні Організаторам Європейських ігор-2023 у Кракові, які прийняли принципове рішення не запрошувати представників країн-агресорів на змагання до компанії представників цивілізованих країн. На жаль, у МОК почали відбуватися абсолютно незрозумілі мені події. Якщо у лютому минулого року там ухвалювали логічні рішення, що йдуть в одній зв'язці з рішеннями інших міжнародних організацій, то зараз МОК пішов урозріз із усім цивілізованим світовим співтовариством. Якщо буде прийнято рішення про участь в Іграх росіян і білорусів, навіть як нейтральні атлети, то…

Є державне рішення – ми не беремо участі у таких змаганнях. На сьогоднішній день не розглядається можливість припинення бойкоту. Є таке рішення – ми його прийняли, рухаємось ним. Була зустріч із усіма президентами федерацій, які висловили свою думку. Це було спільне рішення”.

Але при цьому ефективність цих бойкотів навряд чи висока. Сам міністр не зміг оцінити, наскільки це допомагає Україні боротися з росіянами. Наприклад, ті ж фехтувальники (Гутцайт - чемпіон ОІ Барселона-1992 з фехтування) будуть змушені пропустити особисті змагання чемпіонату світу через присутність там далеко не найсильніших спортсменів наших сусідів. "Росіяни вже працюють проти нас, тому що вони знають, що ми прийняли рішення про бойкот. Вони вже посилають найслабших, щоб тільки ми не брали участь. Це болюче питання, але ми стоїмо на своєму. Бо якщо ми братимемо участь у змаганнях , де є росіяни та білоруси, ми визнаватимемо, що вони можуть бути у спортивному світі поруч із нормальними людьми”.

"Складно сказати, які є виміри ефективності цього рішення. Є вимір один – у нас повномасштабна війна, щодня гинуть наші найкращі – у нас є спільне рішення, що ми так йдемо", – підсумував президент НОК України.

Нагадаємо, що серед іншого Україна вже пропустила чемпіонат світу та кілька інших турнірів з дзюдо, а також ЧЄ з фехтування.

Евакуація цілих команд у 2014-му

У свою чергу, Євген Дикий, зовсім недавно затверджений на посаді президента УПЛ (до цього він був виконавчим директором, а посада президента залишалася вакантною з 2020-го року), згадав про досвід ще 2014-го року, коли росіяни захопили Крим та частину Луганської та Донецької області.

“Тут Вадим Гутцайт розповідав про те, як він організовував виїзд спортсменів за кордон у лютому-березні 2022-го, а я згадав, як у 2014 Крим опинився в окупації і нам довелося вивозити кримські команди повністю. Це був шок вже тоді, але я ніколи б не подумав, що це ще раз повториться через вісім років. А ще попереду на нас усіх чекав дуже складний з усіх точок зору сезон 2022/23. Коли 24 лютого рано-вранці стало зрозуміло, що ні про який футбол не може йти і мови ми повністю заморозили всі проекти. Повністю зупинили футбольне життя у країні. І, знову ж таки, деякий час, як і вся країна, знаходилися в якомусь заціпенінні, повному невіданні щодо того, що буде далі. На щастя, все склалося так, як склалося, вдалося відвоювати більшу частину територій і вже влітку ми спільно з УАФ почали будувати плани щодо відродження футбольного життя. Символічною була дата старту нового сезону 2022/23 – 23 серпня, у День державного прапора, напередодні Дня незалежності. Тим самим ми хотіли показати і ворогові, і всьому світу, що продовжуємо жити. І Україна загалом, і український футбол, зокрема. Одна справа - матчі збірної та гри клубів “Динамо” та “Шахтаря” за кордоном, як офіційні, так і товариські, з благодійною метою зі збору коштів для армії, держави та біженців. Інша справа – повноцінне відродження футболу саме в Україні, де свої матчі проводять усі найсильніші клуби країни. Саме цього нам вдалося досягти”.

ТБ-пул без трьох команд

Новоспечений президент УПЛ із гіркотою зауважив: “Про телетрансляції – це дуже болісне питання. Як відомо, у нас завжди є 3 клуби, які будуть проти єдиного телепулу, щоби не сталося. І навіть війна не змінила свідомість цих людей, власників клубів. "Дніпро-1", "Динамо" та "Зоря" завжди дотримувалися в цьому плані особливої позиції. Минулого року вона полягала у тому, що вболівальники мають право безкоштовно дивитися футбол. Але… У всьому цивілізованому світі давно заведено показувати футбол за гроші на платній основі. Або ти йдеш на трибуни і платиш гроші за квиток, або платиш за можливість переглянути гру вдома по ТБ. Так відбувається у всьому світі – від наших сусідів з Польщі до провідних європейських ліг – Англії, Німеччини, Іспанії, Італії, Франції…

У нас був договір із Setanta Sports. Вже, здавалося б, це не канали “Футбол” із їхнім керівництвом, до якого могла бути особиста ворожість у керівників вищезгаданих трьох клубів. Але все одно ми не хочемо, ми залишаємося в іншому медіахолдингу. Наразі постійно йдуть переговори про створення повноцінного телепулу. На жаль, швидше за все, вони нічим не увінчуються. Такими є наші реалії”, - додав Євген Дикий.

Уболівальникам варто потерпіти

Не менш гострим залишається питання появи вболівальників на трибунах під час матчів. Як відомо, перед початком сезону 2022/23, вже в розпал повномасштабної війни, було прийнято спеціальний протокол проведення футбольних матчів в умовах воєнного часу. На жаль, присутності уболівальників на трибунах він не передбачає. І поки не закінчаться бойові дії повернення вболівальників на трибуни, навряд чи варто чекати.

А відповідаючи на претензії про те, що у кіно, на концерт, у театр тощо. і т.п. глядачів пускають і чому б їх не пустити на футбол Євген Дикий зазначив: “На всіх перерахованих вище заходах - концерти, театральні вистави, виставки, кіносеанси, не потрібна обов'язкова присутність поліції, пожежників, співробітників МНС, карет “Швидкої допомоги” тощо. На футболі – це необхідно. Відсутність глядачів багаторазово знижує ризик різноманітних подій. До того ж, футбольний уболівальник – глядач, м'яко кажучи, специфічний. І не завжди його поведінка можна назвати адекватною, не завжди вона передбачувана. До того ж, уявіть собі реакцію МВС, якщо зараз, під час війни, ми почнемо їм відправляти прохання на безпеку футбольного матчу… Думаю, реакція правоохоронців буде передбачуваною негативною. І це м'яко кажучи.

Щодо НК “Верес”, на домашніх матчах якого з'являються глядачі, то тут все дуже просто. "Верес" є народним клубом, що видно з назви, і, відповідно, акціонером клубу може стати будь-який бажаючий купити собі акції клубу. У регламенті чітко прописано, що на будь-який домашній матч команди можуть прийти VIP-персони - акціонери та керівництво клубу, а також працівники ЗМІ, які висвітлюють чемпіонат України.

Ми дуже хочемо, щоб уболівальник повернувся на трибуни, але, на жаль, поки що це неможливо”, - зазначає рукоодавець УПЛ.

Суперкубку – бути!

Останнім питанням, поставленим на засіданні Sport&Business Club, стало питання про подальшу долю Суперкубка - матчу, в якому дві найсильніші команди країни, чемпіон та володар Кубка минулого сезону розігрували титул у грі-відкритті нового сезону.

Євген Дикий зазначив: “Як відомо, минулого сезону не відбувся розіграш Кубка України, а Суперкубок розігрується між володарями двох трофеїв. Якісь інші формати – між першою та другою командами за підсумками чемпіонату… Не знаю, мені такі формати не подобаються. Можу сказати однозначно – у 2024-му Суперкубку – бути! У сезоні 2023/24 ми відновлюємо проведення Кубка України і, відповідно, 2024-го буде обов'язково проведено матч за Суперкубок.